Более поздние мысли обычно бывают более разумными - Марк Туллий Цицерон
Цей сайт може буди проданим
Контакти | Реклама | Про сайт || Каталог прайсів | Каталог фірм | Архітектура | Вулиці | Церкви | Мансарди | Статті | Погода | Лінки

Тот, кто ничего не знает, всему верит - Иоганн Вольфганг Гете

Будівельно-інформаційний портал

Канд. арх. Геннадій Казаков
канд. арх.Тетяна Клименюк

АРХІТЕКТОНІКА ОСВІТЛЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ

«Користуючись світлом, — пишуть Келер та Лукхардт у книзі „Свет и архитектура“, — ми маємо можливість використовувати пластичну виразність тіней не лише для виявлення форм, але й в певних умовах для підкреслення чи трансформації форм у просторі».
      Штучне світло у вечірній час може розмежувати єдиний простір архітектурно-містобудівного комплексу на окремі функціональні зони, виявити найбільш важливі громадські споруди та найбільш відкриті простори, де збирається велика кількість людей, відсунути у тінь інтимні куточки відпочинку. Активно формуючи простір, світло здатне підкреслити просторовий задум ансамблю, об`єм, або трансформувати його, внести власний ритм, розставити динамічні акценти і т.ін.
      Історія розвитку архітектурного штучного освітлення поділяється на три періоди: архаї чний (смолоскипи, гніт, запалений в чаші з олією, свіча), доелектричний (свічка, гасова лампа, газовий пальник), електричний (лампа розжарювання, люмінесцентні, газорозрядні джерела світла).
      Архаї чний період охоплює часи Стародавньої Греції, Давнього Риму, епоху романської і готичної архітектури. У цей час велику увагу приділяли формі чаш з олією, конструюванню смолоскипів — настінних, ручних, з захисними решітками.
      Поширеним типом освітлювальних приладів стали світильники у вигляді чаші з глини чи металу, які заправляли олією (рициновою, оливковою). Гніт світильників виготовляли з куделі, очерету, стеблин. Приблизно з 610 р. до н. е. відомі світильники у вигляді закритої чаші. Світильники належали до предметів широкого вжитку, тому вже у V ст. до н. е. з`явилися майстри-виробники світильників і ї х продавці. Більш яскраве світло давали світильники з кількома гніздами для каганців. Їх вставляли у стержень-підставку, який іноді мав фігурну форму. У 280 р. до н. е. стали застосовувати прес-форму для виготовлення глиняних світильників; у 50 р.до н. е. почали виробляти ритуальні світильники. Майстри-виробники світильників мали свій «фірмовий знак». У період пізньої Імперії зростає виробництво грецьких світильників у Коринфі, що забезпечило ї х перевагу на східних базарах. Були створені легкі переносні світильники з закритим резервуаром та спеціальні дорожні світильники у вигляді ліхтаря.
      У ремісничих майстернях робочі місця переважно не освітлювалися. Лише у копальнях та на млинах, які працювали у Римі вночі, у нішах чи на підставках встановлювали стаціонарні світильники. Чимало світильників знайдено під час археологічних розкопок у гробницях і храмах.
      Наприкінці Середньовіччя (XIV ст.) у Фландрії з`явилися нові освітлювальні прилади — люстри. Їм передували канделябри. Люстри мали вигляд ріжків, розміщених довколо стержня, підвішаного до стелі, називали ї х фламандськими.
      До появи електричного освітлення архітектори приділяли значну увагу конструюванню форми світильників. У цей час з`являються люстри, канделябри, лампи, бра, торшери, які свідчили про добре дібрані пропорції, підсилювали пластику інтер`єрів. Враження святковості справляли великі люстри, у яких холодні бліки венеційського скла поєднувались з теплим полум`ям свічок. Епоха бароко поєднала дзеркальне оздоблення стін зі світлом розкішних люстр. Це створювало ефект просторовості, безмежності, світлонасиченості. Великі люстри періоду класицизму завдяки використанню гранчастого кришталю привертали увагу численними заломленнями світлових променів.
      У XIX ст. світильники почали виготовляти у вигляді гасових ламп. Висока яскравість полум`я вимагала використання нових елементів: плафонів, абажурів, ажурних каркасів. Їх розміри, колір та структура багато в чому підпорядковувались оздобленню інтер`єрів. Поряд з гасовими лампами були винайдені і газові пальники з розжарювальною сіткою, які стали застосовувати для освітлення вулиць і площ великих міст. З`явилася можливість освітлювати та прикрашати ліхтарями мережева металевих огорож палаців, арки і пандуси під`ї здів визначних громадьких споруд.
      Передумовою появи нових форм архітектурної металопластики було поширення гратчастих металевих конструкцій, вперше застосованих архітектором Г. Ейфелем у 1870 р. Відтоді був започаткований так званий «металевий стиль» з притаманнним йому вільним орнаментальним ритмом залізного мережива.
      Класицизм — блискучий період у розвитку мистецтва обробки металу. Різноманітні майстри — архітектори, художники, декоратори — створили вишукані зразки промислово-художніх виробів, що свідчать про тонкий смак та вміння надавати правильної форми матеріалу. Основним джерелом композиційних побудов стала античність, у Львові її мотиви набули нової яскраво вираженої самобутності. Цікаві зразки карбованого та литого металу трапляються на Личаківському та Янівському цвинтарях (хрести, ліхтарі, загорожі, елементи надгробків).
      Поява елекричної лампи зробила справжню революцію в архітектурному освітленні ХІХ — ХХ ст. Її сліпуча яскравість однак вимагала створення нових видів світильників та застосування сучасних матеріалів: молочного, опалового та візерункового скла, пластмас, легких металів і сплавів, з яких виготовляли ковпаки, плафони, абажури. Усе це зменшувало яскравість, змінювало спектр світла та перерозподіляло у просторі світлові потоки відповідно до задуму архітектора.
      Тенденції, які утвердили лінію модерну переважно з абстрактною орнаментикою, функціональністю й доцільністю форм, започаткував бельгійський архітектор Ван де Вельде у 1890-х рр., вони були спрямовані на подолання історичних стилів, ї х появі сприяло ознайомлення європейців з японською культурою, для якої були властиві рослинні мотиви, гострі лінії, асиметричні композиції.
      У часи панування модерну з новою силою розвинулося мистецтво виконання предметів з бронзи. У виборі колориту, сюжетів і форм бронзових світильників, електроламп домінували образи символізму, екзотичні рослини, дракони, кажани, медузи-горгони тощо.
      У період соціалістичного розвитку архітектури зовнішнє освітлення історичних міст втратило свою самобутність і архітектурну тектонічність. Це простежується на прикладі освітлення вулиць міста Львова типовими світильниками, які розподіляють основну частину світлового потоку на горизонтальну поверхню тротуару та прої жджу частину вулиці. Водночас фасади будинків з чудовими ліпними деталями, скульптурами залишаються в тіні, починаючи з рівня другого-третього поверху.
      Проблеми збереження, дослідження, реставрації та відновлення архітектурних світильників є надзвичайно актуальними сьогодні. Зокрема в Інституті архітектури студенти і викладачі проводять дослідження архівних матеріалів та окремих ліхтарів, які є пам`ятками ливарного мистецтва. Сучасні студентські проекти, виконані на базі обмірної практики, що зберігаються в архіві кафедри «Історії та художніх основ архітектури», часом є єдиними документами, і можуть стати у пригоді під час реставрації ліхтарів, меморіальної пластики, гратів, малих архітектурних форм. Такі матеріали, наприклад, були використані Виробничо-комерційним підприємством «ВКВ-Сервіс» при виготовленні ліхтарів для оздоблення і освітлення пл. Галицької, біля нового пам`ятника королю Данилові, а також вулиці Валової. У творчому доробку підприємства замовлення для закордонних партнерів, приклади вуличного і паркового освітлення та малих архітектурних форм.
1.     2.     3.     4.     5.     6.

Посещать и слушать злых людей - это есть уже начало злого дела - Конфуций (Кун-цзы)

У сдержанного человека меньше промахов - Конфуций (Кун-цзы)